Особливості прокладання трубопроводів та розташування запірно-пускової арматури

Під час проектування систем протипожежного захисту із використанням установок двоокису вуглецю низького тиску особливу увагу необхідно звертати на неприпустимість падіння тиску в трубопроводах нижче 1,0 МПа (перехід двоокису вуглецю у тверду фазу відбувається при 0,42 Мпа ). Таке обмеження обумовлене необхідністю усунути будь-яку імовірність утворення льодяних пробок на шляху транспортування вогнегасної речовини – в даному випадку двоокису вуглецю. Таким чином, стає зрозумілим зв’язок між діаметром колекторного трубопровда та його найбільшою довжиною. З досвіду можна сказати, що для діаметра трубопроводу 150 мм та при масових витратах до 3-5 тис кг/хвилину максимальна довжина трубопровода становитиме 150-180 м. Зауважимо теж, що на найбільшу довжину впливатимуть зміни траєкторії (повороти) трубопроводу, кількість яких повинна бути найменшою. Розташування запірно-пускової арматури (пускових клапанів напрямків) необхідно вибирати по можливості вище рівня розпилювачів напрямку для безперешкодного витоку зрідженого двоокису вуглецю після закінчення циклу гасіння та закриття клапану. Таке розташування є обов’язковим¸ якщо системою передбачається повторне відкриття клапану (так звана «інерціалізація» або «флегматизація». Декілька слів про компонування розподільчих гілок з розпилювачами. Згідно вимог ДБН В.2.5.13-98, ДСТУ 4578 мережу гілок необхідно виконувати симетричною з максимальною кількістю розпилювачів - 6 на кожній гілці. З практичної точки зору подібні вимоги пов’язані перш за все з необхідністю вирівняти тиск вздовж трубопроводів перед розпилювачами, досягнувши тим самим найбільш рівномірного і ефективного подавання вогнегасної речовини у захищуваний об’єм.